Освітній туризм, геологічні колекції

Керченський півострів можна цілком назвати музеєм з геологічними, ботанічними, зоологічними й історичними скарбами. Причому, не тільки відвідування цього музею, але й робота з його експонатами (а також і їх вивіз) не вимагає ніякої плати. У Європі таких місць збереглося небагато. При цьому природа регіону в багатьох місцях не несе на собі навіть слідів впливу XX століття, а в багатьох місцях зберігає яскраві риси середньовіччя й античності. Існують і так звані реліктові ґрунти – шукати їх особливо не треба. Просто на дачних ділянках керчан не рідкість прадавні чорноземи, які сформувалися під дібровами й луговими степами в більш сприятливих і вологих умовах стародавності.

Тому сюди традиційно спрямовуються на літні практики студенти багатьох вузів України, Росії й інших країн. Пізнання таємниць природи при цьому щонайкраще збігається з пізнанням її ласк: моря, сонця, риби й мідій.

Не без задоволення студенти й випускники вертаються сюди й з екологічними клубами школярів. На комерційній основі освітніх природознавчих програм не проводиться. І напевно це правильно. Туристична інфраструктура ще слабка, та й все-таки дитячі групи не можуть будуватися випадковим образом – просто на продажі путівок.

Скоріше потрібна цілеспрямована й довгочасна допомога держави дитячим природознавчим колективам.

Керченський півострів, особливо, обриви Керченської протоки – одне із кращих у країні місць для збору геологічних колекцій.

Перш ніж збирати камені - мінерали, що мають певний хімічний склад, або гірські породи, що полягають із різних мінералів в особливих співвідношеннях, потрібно подивитися кілька геологічних колекцій, наприклад, у Сімферопольському краєзнавчому музеї, музеї природи Кримського заповідника в Алушті, на географічному факультеті Сімферопольського університету. Це допоможе визначити мети вашої колекції й виробити якісь вистави про потрібні зразки, їх розміщенні й оформленні.

Збирати камені можна скрізь, але найкраще в так званих оголеннях: на розмивних ріками й морем берегах, у кар'єрах, обривах, дорожніх укосах і т.д., там, де шари різних гірських порід поміняють один одного й свідчать про зовсім різні, те морських, те сухопутних умовах у минулому з усіма його катаклізмами: вулканізмом, складкоутворенням, розмивом, відкладанням наносів і т.д. На околицях Керчі безліч кар'єрів. Найцікавіші з них кар'єри кварцового піску (сировина для виробництва скла) і залізної руди.

Кварцовий пісок відрізняється особливою плинністю, так що по ньому можна влітку кататися на сноуборде й гірських лижах або просто перекидатися, оскільки він ще й дуже м'який.

Залізна руда може представляти із себе так звані ооліти (яєчка або ікринки) – досить пухкі іржавого кольори утвору або щільні шаруваті брили.

Ці шари начинені мінералами, що утворювалися в тріщинах і порожнечах порід із циркулюючих у них складних хімічних розчинів залишками, що й скам'яніли, або відбитками прадавніх організмів: листів папоротей і голками хвойних, панцирів риб і молюсків, членистих тіл і крилець комах, костей ящерів і перших ссавців.

Найпоширеніші в окрузі Керчі геологічні сувеніри це раковини прадавніх молюсків. У шарах залізної руди їх панцыри перетворилися в самородне залізо, виглядають вони дуже ефектно, відіграючи червонясто-бурими й иссиня чорними тонами.

Найкрасивіші кристалічні мінерали керченит і анапаит можуть перебувати прямо в раковинах. Але набагато частіше зустрічаються просто до тріщинах глыбовых утворів руди. Керченит схожий на плоскі голчасті зірки темно-синього кольору, а анапаит на оксамитовий дрібний розсип кристалів.

У товщі руди зустрічається й скам'янілі дерево. У результаті якоїсь прадавньої катастрофи шари дерева заместились різноманітно пофарбованими шарами шляхетного каменю – оніксу, сердоліку, халцедону.

Що стосується найпоширенішого тут керченського вапняку, те його піддатливість вивітрюванню приводить до самих неймовірних форм. До того ж він відмінно полірується й лакується.

Спорядження мисливця за каменями не складно: геологічний молоток, зубило, лопатка, записна книжка, складаний метр або рулетка, обгортковий папір, невеликі мішечки для сипучих порід, вата для тендітних зразків.

Зразки відколюють від каменю сильним і різким ударом, попередньо намітивши місце з урахуванням шаруватості й тріщин. У момент удару треба стежити, щоб поруч нікого не було, осколки можуть поранити навколишніх, та й самому важливо берегти руки й ока, навіть замружитися в момент удару.

Не женетеся за розмірами каменю, хоча для шкільних і вузівських колекцій він повинен бути близько 5 див у поперечнику. Відібраний зразок упаковують в обгортковий папір або мішечок, куди кладе й етикетка. На ній пишуть номер зразка, дату й місце збору, а якщо можливо й назва породи або мінералу. Ці дані дублюються в записній книжці - “Щоденнику збору”.

Зразки потім укладають у дерев'яний (або з іншого міцного матеріалу) ящик, так щоб вони не терлися й не билися друг про друга при транспортуванні. Записи на етикетках і в щоденнику потрібно робити простим олівцем, тоді вони не зіпсуються від вологи. У щоденнику будуть, до речі й схеми ваших маршрутів з місцями відбору каменів, замальовки шарів гірських порід і жив мінералів, опису особливостей сучасних геологічних процесів: обвалів, зсувів, розмиву дощовими водами, рікою, морем, вітрової ерозії.

З особливо ефектних зразків завжди приємно зробити не просто навчальний посібник, але й гарну штучку. Не тільки самоцвіти, але й найпоширеніші в Криму діабаз, мармуроподібний вапняк, навіть черепашник при гарнім поліруванні зрізу можуть показати оригінальний і вишуканий малюнок свого “внутрішнього миру”. Камені можна використовувати в кімнатних, присадибних, дачних квіткових гірках, альпійських садках, у композиціях із квітами, коріннями й листами й т.п.

У зоні мілководдя й ледве вище галька й гравій завжди яскраві із чіткою внутрішньою зернистістю, а от без вологи всі їх фарби й візерунки гаснуть. Їх легко освіжити самим звичайним лаком. Якщо при обробці квартири або дачного будиночка ви закріпите в штукатурці стіни або на порозі один-два гарні голыша й покриєте їх лаком (кожний шар лаку зробить структуру каменю більш об'ємної, шаруватість - контрастніше), це буде непогана пам'ять про море.

Нарешті, ті, хто працює за столом і при відкритих вікнах, користуються гарними й важкими каменями просто для закріплення паперів.

Ігор Ульянкин